• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Батьківська сторінка

Набув чинності закон щодо протидії булінгу

21.01.2019

0 646

Описание: https://pedpresa.ua/wp-content/uploads/2019/01/1514318029_1-624x416.jpg

19 січня 2019 року набув чинності Закон України від 18.12.2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».

Так, Закон України «Про освіту» доповнено пунктом, яким передбачено, що булінг (цькування) це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

  • систематичність (повторюваність) діяння;
  • наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
  • дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Крім цього, внесено відповідні доповнення до статей Закону «Про освіту», які визначають права та обов’язки засновника та керівника закладу освіти, педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу здобувачів освіти та їхніх батьків.

Зокрема, передбачено обов’язок засновника закладу освіти вживати заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу.

Керівник закладу освіти має забезпечувати створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі:

  • розглядати заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видавати рішення про проведення розслідування;
  • забезпечувати виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);
  • повідомляти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

Передбачено також зобов’язання закладів освіти забезпечувати на своїх веб-сайтах відкритий доступ до правил поведінки здобувача освіти в закладі освіти, плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, порядку подання та розгляду заяв (з дотриманням конфіденційності) про випадки булінгу від здобувачів освіти, їх батьків.

Педагогічні працівники:

мають право на захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю;

зобов’язані повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

Зміни щодо протидії булінгу внесено також до спеціальних законів «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійну (професійно-технічну) освіту», «Про вищу освіту».

Запроваджується адміністративна відповідальність за булінг. Так, доповненою статтею 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що булінг (цькування), що вчиняється стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Якщо цькування вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, то штраф становитиме від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Також передбачено, що неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів поліції про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% зар

Поради до святкового ранку !

Мамо, у нас завтра святковий ранок!
Шановні батьки! Для вас це лише чергові турботи, а для вашої дитини – важлива подія.
Наші поради:

1. Потурбуйтеся про костюм. Зробіть його самі, купіть або візьміть на прокат. Головне, щоб костюм подобався дитині і був зручний для неї.

2. Потурбуйтеся і про взуття. Воно має бути не тільки гарним, але і зручним для вашої дитини.

3. Розплануйте свій час так, щоб побувати на святі.

4. Прийдіть за 30 хвилин до початку, щоб встигнути переодягти дитину.

5. Якщо у вас не буде часу прийти вчасно, попередьте про це вихователів, а костюм принесіть заздалегідь.

6. Подбайте про гарний настрій дитини. Будьте уважні до дитини і терплячі.

7. Віднесіться до святкового ранку серйозно.

8. Поцікавтеся у вихователя, на яке число назначене свято, і починайте підготовку.

9. Гарний настрій у дитини перед ранком – запорука успішного виступу на святі

Консультація для батьків

"Звідки береться неслухняність?",

Кому із нас шановні дорослі, не доводилося мати проблем із поведінкою дітей, з їхньою неслухняністю, впертим бажанням наполягати на своєму?.. Такі ситуації виникають у побуті, в громадських місцях, у процесі певної, зазвичай спільної, діяльності, під час дозвілля і нерідко є реакцією на висунуті до дитини вимоги. У чому причина такого опору? Чим керуються наші діти, коли поводяться неслухняно? Як у таких ситуаціях чинити дорослим?

Стосовно дитини проблема дисципліни може бути представлена двома категоріями: зовнішньою та внутрішньою. Техніка зовнішньої дисципліни базується на тому, що дорослі від дітей вимагають максимальної слухняності, не цікавлячись із цього приводу їхньою думкою. Техніка внутрішньої дисципліни спрямована на виховання самодисципліни, тобто прищеплення таких цінностей, які потім стануть головними принципами в поведінці, нормами співжиття в суспільстві.

Перша категорія обов’язково передбачає нагороду і покарання. В арсеналі дорослих є вербальні форми покарання (образливі порівняння, обзивання, підвищення голосу, критика, насмішка), ізоляція (дитину ставлять у куток або відправляють в іншу кімнату, не розмовляють із нею), позбавлення якихось привілеїв та задоволень, фізичні покарання. Такі методи виховання та їхні результати умовно можна порівняти із замкненим колом.

Будь-яке покарання викликає у дитини стан тривоги та нервовості і може викликати у неї нелюбов або навіть ненависть до того, хто її карає, це породжує агресію і провокує на нові негативні вчинки, а значить, викликає нове невдоволення нею і нове покарання. Отже, коло замкнулося. Його не можна розірвати, щоразу підсилюючи жорстокість виховних заходів, оскільки механізм протидії залишається практично незмінним. Крім того, покарання породжує почуття невпевненості й неадекватності. Покарана дитина почувається самотньою, ображеною, позбавленою батьківської любові і нікому не потрібною. Постійні покарання можуть викликати деформацію уявлень дитини про себе та свої сили. Їй здається, що вона погана, найгірша від усіх.

Можлива й інша реакція дитини – під тиском чужої волі і принижень вона може озлобитись і прагнутиме до того, щоб будь-яким чином вирватись із покори, помститися. У перспективі ці діти намагатимуться самостверджуватися за рахунок інших: батьків, ровесників, молодших за віком і слабших. У такому самоствердженні домінують агресія і жорстокість. Отже, батьки, інші вихователі у своїй виховній діяльності отримують ефект, протилежний бажаному. Покарання не лише не попереджує прояви антисоціальної поведінки, а й підсилює причини такого поводження.

Давайте з’ясуємо причини поганої поведінки дитини:

- стан нервової системи, спровокований загальним нестабільним або напруженим несприятливим мікрокліматом у сім’ї та неправильними методами виховання, якими користуються батьки чи вихователі, надаючи перевагу різним формам покарання;

- хронічні захворювання дитини, які ослаблюють її організм, викликають перенапруження і знесилення, провокуючи роздратованість;

- порушення режиму дня, зокрема сну, харчування і прогулянок надворі;

- недостатність уваги до дитини, її проблем;

- відсутність задоволення потреби у повноцінному спілкуванні з іншими, відсутність умов для ігрової діяльності або збіднена кількість необхідних для повноцінного розвитку дитини іграшок;

- перевтома від ненормованого перегляду телепрограм, невідповідності їхнього змісту віковим можливостям дитини;

- поганий приклад, сцени насилля і жорстокості, які діти бачать не тільки на екранах телевізорів, а й у повсякденному житті тощо.

На жаль, у нашому суспільстві ще не вкоренилася або вважається якоюсь крайністю потреба дорослих консультуватися з проблем конфліктних стосунків між людьми у практичного психолога, кваліфікованого спеціаліста з проблем сім’ї і сімейного виховання чи психіатра. Проте стан здоров’я суспільства і рівень його агресії нині є критичними і потребують як правильної оцінки ситуації, так і кваліфікованого втручання в її розв’язання.

Як же зробити так, щоб не «розхитувати» ні фізичне ні психічне здоров’я дитини та й самих батьків? Головне залежить від позиції дорослих: дитина, котру люблять, достатньо приділяють їй уваги, змалечку навчають того, як поводитися, і при цьому самі подають їй гарний приклад, не може стати для батьків дисциплінарною проблемою. Адже етику стосунків і повагу до інших людей малюк сприймає як норму життя, що виявляється і підтримується на рівних рівнях взаємин і в різних життєвих ситуаціях. Однак підхід до розуміння поведінки дитини, до дисципліни з позиції почуттів, а не контролю і тиску, також не може бути зведений до переліку простих правил, порушення яких викликає покарання. Адже навіть самоконтроль для дитини значно приємніший, ніж сліпа покора іншим. Малюка не можна запрограмувати. Якщо емоційний клімат у сім’ї сприятливий, дитина почуватиметься у безпеці навіть тоді, коли батьки діятимуть щодо неї достатньо твердо й обмежуватимуть діяльність розумними рамками. Такий підхід до дисципліни потребує відокремлення людини від її дій або вчинків. Шлях формування самоконтролю передбачає поступове просування в послідовності у вимогах до дитини, коректності за будь-яких обставин для сприйняття їх дитиною як власних переконань і установок. Наголошуємо, що позитивний результат досягається тільки завдяки послідовності, доброзичливості, аргументованості вимог і поваги до особистості дитини.

Дорослим завжди варто пам’ятати, що коли дитина зробила якусь шкоду, негативну оцінку слід давати не самій дитині, а її вчинкам. Краще сказати: «Мені зовсім не подобається, як ти вчинив, але я люблю тебе і сподіваюся, що цього більше не станеться, адже так ти мене засмучуєш».

Правила утримання навчання та виховання дітей в дошкільному

закладі"Сонечко":

1. Звертаємо вашу увагу на режим роботи дошкільного закладу : з 6.45 до 17.45.

2. Батьки мають приводити дитину в дитячий садок вчасно, у разі запізнення попередити про це вихователя заздалегідь.

3. Батьки мають передати дитину вихователюта повідомити про те що забрали її. Категорично забороняється відпускати дитину саму до дитячого садка. В інших випадках вихователь за дитину відповідальності не несе.

4. Забороняється забирати дитину з дитячого садка людям в нетверезому стані

5. Забирати дитину із дитячого садка тільки батькам, або дорослим родичам, з якими познайомили батьки. Дітям до 18 років забирати дітей заборонено!

6.Батьки мають право на літнє оздоровлення дитини без відвідування дитячого закладу протягом 75 календарних днів, попередивши про це завідуючу дитячого закладу, вихователів, та залишивши письмову заяву.

7. Приводити дитину в дошкільний заклад потрібно охайною, в чистому одязі та залишати змінний одяг для переодягання.

8. Якщо дитина захворіла вдома , необхідно повідомити про це вихователя звечора

9. Хворих дітей приводити до дошкільного закладу категорично забороняється .Це може призвести до інфікування інших малят.

Всі зауваження щодо роботи дошкільного закладу батьки подають директору.
10. Плату за харчування дитини в дошкільному закладі батьки повинні вносити не пізніше10 числа поточного місяця за поточний місяць.
- Виконання правил для всіх батьків обов’язкові

Обов'язки батьків

1.Забезпечувати умови для здобуття дітьми дошкільної освіти

2.Відвідувати загальні та групові збори.

3.Взаємодіяти з ДНЗ за всіма напрямками виховання і навчання дитини.

5.Дбати про виховання, навчання і розвиток дитини в родинному колі.

6.Приймати участь у благоустрої території та ремонтних роботах у групових приміщеннях.

Права батьків:

1. Приймати участь в роботі Ради закладу, батьківських комітетів, інших органів громадського самоврядування ДНЗ.

2. Захищати законні інтереси дітей у відповідних державних органах.

Правила утримання навчання та виховання дітей в дошкільному закладі"Сонечко":

1. Звертаємо вашу увагу на режим роботи дошкільного закладу : з 6.45 до 17.45.

2. Батьки мають приводити дитину в дитячий садок вчасно, у разі запізнення попередити про це вихователя заздалегідь.

її. Категорично забороняється відпускати дитину саму до дитячого садка. В інших випадках вихователь за дитину відповідальності не несе.

4. Забороняється забирати дитину з дитячого садка людям в нетверезому стані

5. Забирати дитину із дитячого садка тільки батькам, або дорослим родичам, з якими познайомили батьки. Дітям до 18 років забирати дітей заборонено!

6.Батьки мають право на літнє оздоровлення дитини без відвідування дитячого закладу протягом 75 календарних днів, попередивши про це завідуючу дитячого закладу, вихователів, та залишивши письмову заяву.

7. Приводити дитину в дошкільний заклад потрібно охайною, в чистому одязі та залишати змінний одяг для переодягання.

8. Якщо дитина захворіла вдома , необхідно повідомити про це вихователя звечора

9. Хворих дітей приводити до дошкільного закладу категорично забороняється .Це може призвести до інфікування інших малят.

Всі зауваження щодо роботи дошкільного закладу батьки подають директору.

10. Плату за харчування дитини в дошкільному закладі батьки повинні вносити не пізніше10 числа поточного місяця за поточний місяць.
- Виконання правил для всіх батьків обов’язкові

Обов'язки батьків

1.Забезпечувати умови для здобуття дітьми дошкільної освіти

2.Відвідувати загальні та групові збори.

3.Взаємодіяти з ДНЗ за всіма напрямками виховання і навчання дитини.

5.Дбати про виховання, навчання і розвиток дитини в родинному колі.

6.Приймати участь у благоустрої території та ремонтних роботах у групових приміщеннях.

Права батьків:

1. Приймати участь в роботі Ради закладу, батьківських комітетів, інших органів громадського самоврядування ДНЗ.

2. Захищати законні інтереси дітей у відповідних державних органах.

ДО УВАГИ БАТЬКІВ ДІТЕЙ

«Про роботу дошкільного закладу влітку 2018 року»

/Files/images/тттттттттттт.jpg

У зв’язку з тим, що у період літніх канікул та планових відпусток батьків кількість дітей, які відвідують дошкільні заклади, суттєво зменшується та з метою раціонального використання бюджетних коштів управління освіти за узгодженням з виконавчим комітетом міської ради розглядає питання про призупинення діяльності дошкільних навчальних закладів на один літній місяць, а саме з 02 липня по 31 липня 2018 року.

Для батьків, які в цей період будуть працювати і не мають можливості залишати дітей вдома, повідомляємо, що у КДНЗ № 11 «Веселка», який розташований за адресою вул. Шевченка, 61, в цей період будуть працювати групи для дітей всіх вікових категорій.

До 01 травня всім батькам, яким потрібно відвідувати дошкільний заклад влітку, необхідно написати заяву, з метою сформування списків вихованців дошкільного закладу.

Шановні батьки! Враховуючи викладене вище, просимо Вас відповідально і з розумінням віднестись до влаштування вашої дитини влітку та надати достовірні відомості, оскільки від цього залежатиме ефективність організації нашої спільної роботи.

У разі виникнення проблем щодо отримання одним із батьків відпустки у період з 01 по 30 липня просимо Вас звернутися до завідувача КДНЗ №2 «Сонечко»для організації допомоги у вирішенні цього питання. Сподіваємося на вашу підтримку та співпрацю.

Завідувач: С.М.Ставніченко

Шановні батьки!

У ЗДО №2 діють правила, які допомагають правильно організувати час перебування у ньому ваших дітей. Запрошуємо Вас дотримуватися таких правил:

1. Своєчасно приводити дитину до дошкільного закладу – до 8.30 та забирати до 17.30.

2. Якщо Ви привели дитину під час проведення ранкової гімнастики, вам слід дочекатися, коли діти вашої групи повернуться з музично-спортивної зали і передати дити­ну вихователю. Неприпустимо залишати дитину саму в приймальній кімнаті групи.

3. Приводити дитину в ЗДО в чистому одязі, у взутті, що відповідає розміру ноги дитини та санітарно-гігієнічним вимогам.

4. Приводити в ЗДО здорову дитину, повідомляти вихователя про її самопочуття вдома та надзвичайні випадки (падіння, ушкодження, скарги на погане самопочуття тощо).

5. Своєчасно повідомляти адміністрацію закладу про хворобу дити­ни та інші причини її відсутності в ЗДО за телефоном – 5-71-14.

6. Вихователь та старша медична сестра зобов'язані щодня оглядати дитину з метою своє­часного виявлення ознак хвороб (сипу, розчосу, загноєння очей і т.п.), нездужання (головний біль, хворе горло, слинотеча та ін.), тілесних ушкоджень (синці, подряпини, гулі тощо).

7. Якщо під час ранкового прийому в ЗДО у дитини виявлено ознаки хвороби, батьки зобов'язані звернутися до лікаря за консультацією або медичною допомогою.

8. Батьки або особи, що за їх дорученням приводять дитину в до­шкільний заклад, мають передати дитину вихователю або іншому праців­никові ЗДО, який приймає дітей в цей час. Неприпустимо відправляти дитину до ЗДО саму, без супроводу дорослого. Увечері вихователь зобов'язаний передати дитину батькам або іншій особі, що прийшла за нею за їх дорученням.

9. Батькам варто заздалегідь повідомити вихователів щодо тих осіб, яким вони доручають забрати дитину з дошкільного закладу. Таке доручення оформляється письмово на ім’я керівника дошкільної установи.

10. Вихователь не має права віддавати дітей з дошкільного закладу неповнолітнім дітям, батькам у нетверезому стані.

11. Якщо дитину з певних причин своєчасно не забрали з ЗДО, вихователь має право відвести дитину до дитячої кімнати міліції. Батькам віддадуть дитину за наявності паспорта.

12. Батьки зобов’язані вносити плату за харчування до 10 числа кожного місяця.

13. Вихователі та інші працівники дошкільного закладу не несуть відповідальності за збереження прикрас (сережки, хрестики, коштовні ланцюжки тощо), а також за збереження речей (іграшок тощо), які принесені дитиною з дому.

ГОТУЄМО ДИТИНУ ДО ДИТЯЧОГО САДКА

/Files/images/777777777.jpg

1.Переконайтеся у власній впевненості, що дитячий садок необхідний для вашої сім'ї саме зараз. Дитина добре відчуває, коли батьки сумніваються в доцільності "садівського" виховання. Будь-які ваші коливання вона використовує для того, щоб чинити опір розлученню з батьками. Легше і швидше звикаються діти батьків, у яких немає альтернативи дитячому саду.

2. Розкажіть дитині, що таке дитячий сад, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб маля пішло в дитячий садок. Наприклад: "Дитячий садок це такий красивий будинок, куди мами й тата приводять своїх малят. Я хочу, щоб ти познайомився і подружився з іншими дітьми і дорослими. У садку все пристосовано для дітей. Там маленькі столики і стільчики, маленькі ліжечка, маленькі раковини для вмивання, маленькі шафи, багато цікавих іграшок. Ти все зможеш розглянути, доторкнутись, пограти з цими речами. У садку діти їдять, гуляють, грають. Я дуже хочу піти на роботу, мені це цікаво. І я дуже хочу, щоб ти пішов в дитячий садок, щоб тобі теж було цікаво. Вранці я відведу тебе в садок, а увечері заберу. Ти мені розповіси, що у тебе було там цікавого, а я розповім тобі, що у мене цікавого на роботі. Багато мам і тат хотіли б відправити до цього садка своїх дітей, але беруть туди не всіх. Тобі пощастило, восени я почну водити тебе туди. Але нам потрібно підготуватися до цього. Купити всі необхідні речі, приготувати "радісну коробку", вивчити ім’я вихователів і правила дитячого садка".

3. Проходячи біля дитячого садка, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощатило — восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і близьким у присутності маляти про свій успіх, говоріть, що пишаєтесь своєю дитиною, адже її прийняли в дитячий садок.

4. Розкажіть дитині про режим дитячого садку: що, як і в якій послідовності, вона робитиме. Чим детальніше буде ваша розповідь і чим частіше ви її повторюватимете, тим спокійніше і упевненіше відчуватиме себе ваше дитя, коли піде в садок. Запитуйте у маляти, запам'ятав він, що робитиме після прогулянки, куди складати свої речі, хто йому допомагатиме роздягатися, що він робитиме після обіду. Питаннями такого роду ви зможете проконтролювати, чи добре дитина запам'ятала послідовність подій. Маля лякає невідомість. Коли дитя бачить, що очікувана подія відбувається, як і було обіцяно, він відчуває себе упевненіше.

5. Побалакайте з дитиною про можливі труднощі, до кого вона може звернутися за допомогою, як вона це зможе зробити, Наприклад: "Якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи: "Я хочу пити", і Олена Миколаївна наллє тобі води. Якщо захочеш в туалет, скажи про це». Не створюйте у дитини ілюзій, що все буде виконано на першу вимогу і так, як вона хоче. Поясніть, що в групі багато дітей і інколи їй доведеться почекати своєї черги. Ви можете сказати маляті: "Вихователь не зможе одягнути відразу всіх дітей, тобі доведеться трохи почекати». Спробуйте програти всі ці ситуації з дитиною вдома. Наприклад, ви — вихователь, а ведмежа, за якого вам теж доведеться говорити, просить пити.

6. Приготуйте разом з дитиною «радісну коробку», складаючи туди недорогі речі. Це можуть бути невеличкі іграшки, привабливі для вашої дитини і вже точно будуть радувати інших дітей, коробочки з вкладеними в них забавними предметами: красиві паперові серветки або клаптики з тканини, приємні на дотик; книжки з малюнками. Можливо, ви вмієте складати орігамі, тоді сміливо відправляйте в «радісну коробку» паперового журавля або собачку. За літо ви наповните коробку. Тоді восени вранці вам простіше буде відправляти дитину в дитячий садок: з іграшкою веселіше йти і простіше зав'язати стосунки з іншими дітьми.

7. Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не віднімати іграшки; пропонувати свої іграшки, робити послуги іншим дітям.

8. Дитя звикне тим швидше, чим з більшою кількістю дітей і дорослих зможе побудувати стосунки. Допоможіть йому в цьому. Познайомтеся з іншими батьками і їх дітьми. Називайте інших дітей у присутності вашої дитини по імені.

9. Чи знаєте ви, що чим краще будуть ваші стосунки з вихователями та іншими батьками і їх дітьми, тим простіше буде звикнути вашій дитині?

10. Будьте поблажливі і терпимі до інших. Досконалих людей немає. Проте, прояснювати ситуацію, що турбує вас, необхідно. Робіть це в м'якій формі або через фахівців. У присутності дитини уникайте критичних зауважень в адресу дитячого садку і його співробітників. Ніколи не лякайте дитину дитячим садом!

Дуже сподіваємось, що Вашій дитині буде у нашому садку цікаво, затишно, по-домашньому!

/Files/images/999999.gif

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

· За харчування дітей батьки сплачують квітанцію не пізніше 10 числа поточного місяця на місяць вперед. Оплата є обов'язковою для усіх.

· При виникненні у дитини симптомів отруєння (блювота, пронос) або симптомів ГРВІ (кашель, температура, нежить) звертатися на прийом до дільничного педіатра, в дитячий сад дитина не приймається.

· Якщо ваша дитина занедужала, просимо до 9.00 повідомити старшу медсестру по телефону 5-71 -14

· Після хвороби дитина приймається в дошкільний заклад при наявності медичної довідки. Якщо дитина не відвідувала заклад більше двох тижнів необхідно додати соскоб на ентеробіоз.

А також:

· Якщо ви не змогли вирішити будь - яке питання з педагогами, ви можете звернутися до вихователя-методиста, завідувача, старшої медсестри.

· Конфліктні та спірні ситуації у нас прийнято вирішувати за відсутності дітей.

· Протягом року буде багато свят, розваг, виставок, які стануть незабутніми подіями в житті вашої дитини, тож візьміть в них активну участь.

ДЯКУЄМО ВАМ ЗА ТЕ, ЩО РОЗУМІЄТЕ НАС!

/Files/images/111111111155.gif

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Ми разом з Вами зацікавлені в тому, щоб відвідування дитиною дитячого садка було комфортним і корисним. Тому просимо Вас дотримуватися наступних правил:

· Запізнення - завжди стрес для дорослих і дітей. Будь ласка, приходьте вчасно!

· Проводжайте дитину до групи та передавайте особисто в руки педагогам. Ідучи, додому обов'язково повідомте про це вихователя.

· Якщо у вашої дитини поганий настрій, обговоріть її стан з педагогом.

· При вході, будь ласка, чистіть взуття та зачиняйте за собою вхідні двері.

Крім того ми просимо Вас:

· Допоможіть своїй дитині вранці роздягнутися, акуратно скласти речі в шафку.

· Прослідкуйте, щоб дитина завжди була чистою, акуратно та по сезону одягненою.

· Прослідкуйте, щоб у дитини були чисті та коротко підстрижені нігті.

· Дайте дитині з собою носовичок.

· У шафці дитини повинний бути завжди запасний одяг для групи. Восени та навесні просимо приносити запасний верхній одяг і взуття для прогулянок.

· Щоб запобігти втраті або обміну речей позначте білизну, одяг і взуття ваших дітей.

· Прослідкуйте, щоб в кишенях дитини не було гострих, ріжучих предметів.

· Не давайте дитині з собою жувальну гумку, солодощів тощо.

О 9.00 починаються заняття. Тому переконливо просимо Вас:

· Якщо ви прийшли, коли заняття розпочалося, допоможіть дитині роздягтися і тихо приєднається до дітей.

· Якщо ви хочете бути присутніми на занятті, попередьте про це педагога та ознайомтеся з правилами відвідування занять.

· Не відволікайте педагога під час занять, всі проблеми ви зможете обговорити у зручний час - вранці до 8.30, в другій половині дня після 16.30; а також на індивідуальних консультаціях у спеціально призначений час.

· Для занять фізкультурою та музичних занять дитині знадобляться футболка, шорти, шкарпетки, чешки в окремому мішку.· Пам'ятайте, іграшка дитини - іграшка для всіх. Вона може зламатися.

/Files/images/77777.gif

Перші години без мами

Шановні батьки! Перед тим, як йти у дитячий садочок, спокійно поясніть малюку, що там він, які всі діти, залишиться один без Вас, але Ви неодмінно скоро заберете його. А щоб малюку було легше орієнтуватися, поділіть час на менші проміжки: "Спочатку ти пограєш іграшками, потім позаймаєшся, а потім підеш на прогулянку і я за тобою прийду".

З вечора Ви домовляєтесь з малюком, що завтра він побуде якийсь час з вихователем, бо у Вас є важливі справи.

Перший день в дитячому садку не повинен тривати більше, ніж 1 - 1.5 години.

Надалі час перебування дитини в групі може збільшуватись, але обережно і поступово, орієнтуючись на поведінку дитини і обговоривши її з вихователем.

Залишивши дитину в групі, зразу ж йдіть і не підглядайте! Намагайтесь не нервувати, переживати, бо дитина відчуває Ваш настрій і сама починає нервувати! А тому налаштуйте свої думки на позитивне або займіться такою справою, яка захопить Вас і Ваші думки, а через 1.5 години прийдете за малюком спокійна і усміхнена!

Не варто забувати й про таку особливість дитячої психіки, як "зараження емоціями" - заплакав один малюк, і майже одразу ще 2 - 3 найуразливіших заплаче. Тому з розумінням поставтесь до того, що інколи ваша дитина буде плакати без причини.

Про тривалість перебування в другий день домовтесь з вихователем, обговоривши поведінку малюка за першими результатами.

Упродовж першого тижня кількість годин, які проводить малюк у садочку не повинна перевищувати трьох годин на день. Збільшувати тривалість перебування дитини в групі можна лише за його хорошого емоційного стану.

А ввечері не забудьте відмітити перший день дитини в садочку. Налаштуйте ще раз себе і малюка на радісне перебування дитини в садочку. Щоб уникнути ускладнень і забезпечити оптимальне проходження адаптації дитини, слід поступово переводити малюка із родини в дошкільний заклад. Тим самим Ви виконаєте одну з головних потреб маленької дитини - перебування в сталому середовищі.

Варто створити оберігаючий режим: раніше вкладати дитину спати, довше перебувати з нею під час засипання; пропонувати улюблену їжу, не годувати насильно. Діти в цей час витрачають багато енергії, нервове напруження позначається на всьому: хто почав говорити, може перейти на лепет, хто сам їв, може знову просити покормити, хто зробив перші кроки, може знову повзати. Необхідно з розумінням поставитися до цього, налаштувати себе і дитину на краще.

Ведучи малюка в дитячий садочок, не акцентуйте всю увагу на вмовляннях. Нагадайте про яскраві враження від учора і спокійно поясніть, що Вам треба працювати і Ви заберете дитину з прогулянки (після сну і т.д.). І точно виконайте свої обіцянки! Вдома про вихователя та дітей відгукуйтеся тільки добре.

Наберіться терпіння: невдовзі плач зникне і дитина з радістю йтиме в садочок!

/Files/images/55556666.gif

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ, ЩО ПОЛЕГШУЮТЬ ДИТИНІ РАНКОВІ ПРОЩАВАННЯ:


Навчиться прощатися з дитиною швидко.Не затягуйте розтавання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.

Покладіть малюку до кишені яку – небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас і про те, як сильно ви його любите.

Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтесь його, наприклад, завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками, тощо.

Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишалася в дитячому садку за нову іграшку.

Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона не влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастесь дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впратися з її вередуванням і слізьми.


УМОВИ УСПІШНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У С’ІМЇ

/Files/images/0111111111111111111.jpg

СІМ’Я МІЦНИЙ І ДРУЖНІЙ КОЛЕКТИВ

Добрі сімейні взаємини на виключають розбіжностей думок, суперечок. Але в дружній сім’ї їх розв’язують без роздратувань, приниження людської гідності, за будь-яких обставин тут не буде крику, взаємних образ, люди поважатимуть думку один одного, цінуватимуть авторитет батька і матері.

ЗДОРОВИЙ СІМЕЙНИЙ МІКРОКЛІМАТ

Сім’я – це невичерпне джерельце народної підготовки практична школа духовності дитини. Якщо в сім’ї здоровий мікроклімат, діти виховуються особистим прикладом батьків у дусі патріотизму і високої духовності.

ДОВІР’Я У ВИХОВАННІ

Це означає – надання самостійності. Якщо малюк бачить, що дорослі вірять у його сили, чесність і доброту, порядність, вірять в те, що він зможе перебороти труднощі в навчанні, виправити поведінку, то ця довіра окриляє його, вселяє впевненість у своїх силах, породжує бажання стати кращим.

СТАВЛЕННЯ ДО НАЙСТАРШИХ ЧЛЕНІВ РОДИНИ

Нерідко в сім’ях з легкої руки деяких молодих батьків вкорінюється зневажливе ставлення до думок, порад дідусів і бабусь. А вони ж пройшли великий життєвий шлях, багато що зробили для нас особисто.

ЄДНІСТЬ ВИМОГ УСІХ ДОРОСЛИХ У СТАВЛЕННІ ДО ДІТЕЙ

Головне правило: ні за яких обставин не допускати в сім’ї різних дій, не узгоджених виливів. З нашої вини маленька людина части вирішує такі проблеми, які їй не під силу, більш того, вони травмують її свідомість.

ГРАМАТИКА ДИСЦИПЛІН

Шановні батьки!

1. Перше й безумовне правило – тілесні покарання неприпустимі!

2. Подавайте добрі приклади!

3. Чітко визначайте межі дозволеного.

4. Проявляйте наполегливість.

5. Проявляйте сталість.

6. Вводьте в “уроки дисципліни” гру.

7. Відвертайте увагу

8. Фізичне усунення.

9. Убезпечте оселю.

10. Осуджуйте не дитину, а її вчинки.

11. Повторення – мати науки.

12. У дітей “коротка пам’ять”.

13. Не читайте довгих нотацій.

14. Пояснюйте дитині мотиви вашої поведінки.

15. Залучайте дитину до прийняття рішень.

16. Запобігайте конфліктній ситуації.

17. Будьте поблажливими до непосидючих.

18. Любіть дитину.

ЯК СТАВИТИСЯ ДО СКАРГ ДІТЕЙ

Скарга – це звернення дитини до дорослого з власної ініціативи.

1. Дитина потребує уваги дорослих.

2. Скарга – є сигналом певного дискомфорту часом фізичного, а здебільшого духовного, конфліктного, з чого малий сам не може виборсатися.

3. У скарзі відбивається негативне переживання дитини (тривога, гнів, обурення) і прагнення поділитися ним з дорослим.

4. Скарга дитини дорослому своєрідний прояв його прагнення спілкуватися з ним, гостре бажання розповісти про свої труднощі й незгоди у сфері взаємин із іншими людьми.

5. Скаржачись дитина шукає співчуття і співпереживання, то обминати увагою його звертання до вас, аж ніяк не можна. Часом досить пригорнути малого, щоб припинив рюмсати, а на справді сумуючи за вашої ласкою. А ще можна організувати взаємодію з однолітками. Усе це допоможе дитині оволодіти нормами взаємин з іншими людьми.

/Files/images/21564.gif

Що робити, якщо ваша дитина лівша

Якщо дитина — лівша, то добре це або погано? Існує така точка зору, що увесь світ побудований для праворуких і лівшам у ньому некомфортно. Це міф або реальність? Хтось уважає ліворуких майже геніями, а хтось упевнений, що ліворукість — недолік.


Насправді для вчених дотепер залишається загадкою, чому ж людина бажає діяти тією або іншою рукою. У багатьох випадках ми можемо говорити про так звану спадкоємну ліворукість. Але ліворукість вже точно не можна вважати хворобою і вбачати в ній причину поведінкових порушень або відхилень у розвитку.

Насправді, називаючи всіх людей, що віддають перевагу в користуванні лівою рукою, лівшами, ми виявляємося не зовсім праві. У справжнього лівші ведучими будуть не тільки рука, але і нога, око, вухо.

Батьки маленького лівші ставлять питання: переучувати або не потрібно? Донедавна педагогіка однозначно відповідала на це питання: необхідно, тому що інакше лівші буде складно вижити у світі, пристосованому під правшу. Але хіба можна змінити біологічну суть людини? Втручаючись у найтонші механізми діяльності головного мозку, ми тим самим можемо зумовити стрес у дитини. Коли дорослі за допомогою умовлянь і погроз намагаються змусити дитину писати або тримати ложку в правій руці, малюк щосили намагається це завдання виконати. Але це йому погано вдається. А батьки найчастіше сприймають таку поведінку як неслухняність і карають дитину. У підсумку в маляти може виникнути стан підвищеної тривоги, страх покарання.

Як можна визначити ліворукість у дитини? Іноді деякі ознаки цього феномена можна помітити вже в ранньому віці. Але, на думку більшості психологів і фізіологів, до чотирьох—п'яти років робити які-небудь остаточні висновки неправильно. Десь із 4 місяців і до дворічного віку в дитини переважає то одна, то інша рука. У період від двох до чотирьох років обидві руки в малюка практично рівноцінні. І тільки після досягнення віку чотирьох—п'яти років відбувається виділення ведучої руки. Якщо Ви сумніваєтеся у визначенні «головної руки», можете самостійно провести нескладні тести. Наприклад, попросіть малюка відкрити коробочку. Якою рукою він це зробив? Але одного завдання, звичайно, недостатньо. Поспостерігайте, в якій руці дитині зручніше тримати олівець під час малювання. А в якій руці вона звичайно тримає ложку? Киньте дитині м'ячик і простежте, якою рукою вона його піймає.

Навчіть дитину пристосовуватися до цього світу. Між іншим, саме для лівші сьогодні придумано багато корисних речей, наприклад, прописи для лівші-першокласника. Із такими посібниками дитині простіше буде засвоїти навички письма.

Іноді в лівші виникають проблеми із визначенням «праворуч — ліворуч». Для полегшення ситуації придумайте який-небудь «маркер» — годинник або простий браслет. Тоді дитина запам'ятає, що браслет надітий на праву руку, а на лівій руці браслета немає. Можливі також проблеми із читанням.

Іноді ліворука дитина плутає, з якої сторони починати читати текст. Тому на початковому етапі навчання читання робіть спеціальні позначки в книзі і домовляйтеся з дитиною, що починати читати їй потрібно від того місця, де Ви поставили спеціальний знак.

Давайте розберемося, в чому ж психологічні відмінності дітей, у яких провідна ліва рука. Ліворукі діти, як правило, більш емоційні, ніж їхні праворукі однолітки, менш урівноважені і гіперчутливі до думки оточуючих людей. У таких дітей часто виявляються музичні здібності і навіть абсолютний слух. А от мовний розвиток у них дещо відстає від мовного розвитку дітей, у котрих провідна рука права, вони частенько займаються з логопедом. Шульги взагалі пізніше освоюють зв'язне мовлення, та и читання, і письмо вони опановують із певними труднощами.

Усне розв'язування задачок на обчислення для дітей із провідною лівою рукою теж дається складно, вони взагалі не можуть швидко знаходити розв'язок.

Шульги досить уперті. Якщо на прийом до психолога приходить мама, яка скаржиться на свого надмірно упертого нащадка, то їй, швидше за все, зададуть питания про те, яка рука провідна у її малюка.

Ліворукі малюки дуже вразливі, образливі і навіть плаксиві. Батькам таких дітей потрібно бути з ними дуже терплячими і ласкавими. Лівші дуже важко переживають конфлікти в сім'ї — сімейні сварки, розлучення. Тому мама і тато повинні намагатися підтримувати вдома теплу емоційну атмосферу.

До дитини-шульги не можна висувати завищені вимоги, потрібно любити и такою, як вона є. Не можна критикувати малюка за те, що у нього щось не вийшло, тому що тоді дитина може взагалі відмовитися читати або писати.

Якщо Ваш малюк — лівша...

Намагайтеся не підкреслювати цю його особливість, ставтеся до ліворукості як до чогось звичайного.

Не потрібно переучувати дитину, природа все одно візьме своє.

Поговоріть із вихователькою або вчителькою, нехай вона знає Вашу позицію з цього питання й не змушує Вашого малюка писати незручною рукою.Допоможіть дитині адаптуватися у світі, спочатку придумайте деякі «хитрощі» , які полегшать навчання.

/Files/images/харчування.jpgПОРАДИ БАТЬКАМ

Організація харчування дошкільників улітку

Щоб забезпечити в літній сезон дитину необхідною кількістю вітамінів і мінеральних речовин не забувайте включати в меню дитячого харчування свіжі овочі, ягоди та фрукти.

Не слід забувати про такі продукти харчування, як зелень петрушки, кропу, щавель, кропиву. Раннім літом корисно готувати борщ зі щавлю, омлет з кропивою.

Молоде зелене бадилля буряка та моркви можна використовувати для приготування супів, борщів.

Особливе значення має вміст у дитячому раціоні солей кальцію, фосфору та заліза. Ці мінеральні речовини містяться в молочних продуктах, м’ясі, рибі, яйцях, вівсяній крупі, овочах.

Основними джерелами йоду є такі продукти: морська риба, морська капуста, яйця, зернові (крупи, особливо вівсяна), горох, молочнокислі продукти, горіхи(особливо кедрові).

На вітамін С особливо багаті плоди шипшини, горіхи, чорна смородина, зелень салату, шпинату, кропу, петрушки, зелена цибуля, а також яблука, садова і лісова суниця, малина, агрус, свіжа капуста, солодкий болгарський перець, помідори, редис, зелений горошок.

Вітамін А, який потрібен для процесів росту організму в активній формі, міститься лише в продуктах тваринного походження ( печінці, рибі, сирі, жовтках яєць, молоці). В цих продуктах також міститься і вітамі Д, який має виключне значення для життєдіяльності дитячого організму.

Вітамін В1, який стимулює нервову та м’зову діяльність, забезпечує нормальний тонус органів травлення міститься в м’ясі, печінці, яйцях, житньому та пшеничному хлібі грубого помолу, гречаній та вівсяній крупі, бобових, дріжджах. Вітамін В2, який має велике значення для синтезу гемоглобіну крові міститься у м’ясі, молоці, твердому сирі, печінці, крупах, яєчному жовтку, моркві, горосі, меді, дріжджах. Джерелом вітаміну В6 є пекарські дріжджі, проросле насіння, пшеничні та рисові висівки, печінка, м’ясо, риба.

Описание: /Files/images/osen/63824351_7057.gif

Організація харчування для підняття гемоглобіну

Для заповнення невеликого недоліку заліза у дитини можна правильно підбирати продукти для щоденного раціону. Обов'язково слід включати в меню антонівські яблука, гречку, яловичину, телятину, яловичу печінку. У свинині і курці також міститься залізо, але в набагато менших кількостях. Багато заліза в зелені - салат, петрушка, кріп, базилік, селера - на тільки корисні, але і стимулюють апетит і травлення. Можна додати в салат листя кульбаби, в чай - мелісу.

Але не варто забувати про фізичну активність на свіжому повітрі для того, щоб організм насичується киснем.

Морква для лікування недокрів'я

Рекомендується при перших симптомах недокрів'я вранці натщесерце є натерту на дрібній тертці моркву, змішуючи її зі сметаною або рослинним маслом.

Вживання свіжих соків - відмінний засіб для підняття гемоглобіну.

Застосовують буряковий, морквяний, яблучний сік, як окремо, так і змішуючи їх у різних пропорціях.

Допоможуть впоратися з проблемою і такі народні засоби:

• очищені волоські горіхи (1ст) сира гречка (1ст) перемолоти на м'ясорубці або на кавомолці і вживати щодня по 1-2 ст. ложці;

• родзинки, курага, мед, горіхи - все перемолоти і перемішати, залити медом. Приймати по кілька столових ложок в день. Даний засіб не тільки підвищує рівень гемоглобіну, а й забезпечить організм людини всіма необхідними вітамінами і мінералами;

чорнослив, курага, горіх волоський, родзинки, лимон - все перемолоти, змішати з медом і їсти , як десерт. Можна додати сік алое. З особливою увагою треба поставитися до зниження рівня гемоглобіну у дітей 1,5 – 2 років. Слід пам'ятати, що їм не слід приймати будь-які засоби, включаючи і народні, без консультації лікаря.

Але, все одно, хоч народні засоби і нешкідливі, плануючи їх застосування, порадьтеся зі своїм лікуючим лікарем, може він скоректує процес лікування або запропонує свої перевірені засоби.

Описание: /Files/images/osen/63824351_7057.gif

Харчові отруєння

Влітку мало хто з батьків утримується від спокуси напоїти малюка парним молоком або пригостити його немитими ягодами з саду, овочами з городу. Парне молоко дуже шкідливо для маленьких дітей, оскільки на відміну від молока, що пройшло теплову обробку і стерильно запаковано, воно може викликати не тільки кишкові розлади, а й інфекційні захворювання. Такі ягоди, як полуницю, малину та суницю необхідно мити особливо ретельно. Немита чи погано промита зелень "зі свого городу" може привести до розвитку у дитини ієрсиниоза, відомого також під назвою "псевдотуберкульозу" або "мишачої лихоманки". Навіть звичайні для дитини продукти харчування в спекотну пору року швидко псуються, а термін їх зберігання скорочується. Неприпустимо поїти дитину сирою водою, навіть джерельною або після очищення через фільтр.

Як уникнути харчового отруєння

Мийте руки до і після того, як доторкнулися до їжі

Гарячу їжу слід розігрівати й подавати в гарячому вигляді. Готуйте м'ясо і молочні продукти при температурі не нижче 70 градусів

Швидкопсувні продукти можна тримати при кімнатній температурі (близько 20 градусів) не більше 2-х годин

Якщо у спеку ви вирушили на пікнік, то час зберігання продуктів знижується до однієї години

Після зіткнення з сирим м'ясом посуд необхідно вимити самим ретельним чином, а обробну дошку краще відтерти жорсткою губкою

Під час приготування і розігрівання їжі в мікрохвильовій печі періодично помішуйте її або пробуйте, взявши продукт з різних місць, тому що температура в мікрохвильовій печі розподіляється недостатньо рівномірно

Перегрітий автомобіль перетворюється на справжній інкубатор мікробів. Продукти можна тримати в машині не довше, ніж почнеться час танення морозива.

/Files/images/харчування 2.jpg

Нормативно-правові акти з питань захисту прав дитини

Батьки та відповідальність

В останні десятиліття відбулися глибокі зміни соціально-економічних умов життя суспільства, які знову зробили актуальною проблему виконання батьками обов'язків щодо виховання своїх дітей. Перед юридичною наукою і практикою встали питання регулювання батьківських обов'язків в нових умовах, коли половина сімей розпадається, батьки, зайняті зароблянням грошей, не мають можли-вості приділяти своїм дітям досить часу, починають з'являтися нетрадиційні форми сім'ї. У зв’язку з чим важливо закріпити у правових нормах обов’язки батьків та гарантії їх реалізації.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про пра-ва дитини (1989р.), міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Як зазначено в Декларації ООН по правах дитини (1959р.), "дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження".

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

Система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає:

визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері.

Як кажуть, „батьків не обирають” і, нажаль, деякі з них частково або зовсім не приділяють уваги своїм неповнолітнім дітям, тим самим порушують подальше становлення та розвиток їх дитини у нашому суспільстві. Крім того вони порушують норми чинного законодавства.

Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини добре висвітлені у ст. 150 Сімейного кодексу України. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Якщо є обов’язки, то є і відповідальність!

За невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності:

- адміністративної (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей»);

- цивільно – правової (статті 1178 – 1183 Цивільного кодексу України);

- сімейно – правової (стаття 164 «Підстави для позбавлення батьківських прав»);

- кримінальної (стаття 166 Кримінального кодексу України (далі – КК ) «Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування»).

Неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей означає бездію, у результаті якої обов’язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Наприклад, схвалюються здійснення підлітком антигромадських вчинків, прививаються погляди, установки, що пропагандують жорстокість, агресивність, ненависть, неповагу до закону; складаються умови, які загрожують життю та здоров’ю неповнолітнього; мають місце постійні чіпляння до дитини з будь-якого приводу и без нього.

Жорстоке поводження із неповнолітніми може виражатись у здійсненні батьками фізичного або психічного насилля щодо них або в замаху на їх статеву недоторканість, а також у застосуванні недопустимих способів виховання (у грубому, зневажливому, що принижує людську гідність, поводженні з дітьми, образі або експлуатації дітей).

Відповідно до статті 184 КУпАП «ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей –тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -

тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян».

Невтішна статистика притягнених до адміністративної відповідальності батьків за статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення місцевими судами Миколаївської області, на яких накладено адміністративне стягнення. Так, у 2006 році адміністративне стягнення накладено на 857 батьків, у 2007 році ця кількість виросла до 987 осіб, за 2008 рік адміністративне стягнення накладено на 880 осіб.

«Злісне невиконання батьками , опікунами чи піклувальниками встановлених обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки,-карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк » (стаття 166 КК України).

Якщо у 2006 році за цією статтею засуджено 4 особи, у 2007 році – 1 особу, у 2008 році – 7 осіб, то за І півріччя поточного року уже засуджено 4 особи.

Як вбачається із матеріалів кримінальних справ, засуджені батьки зловживали спиртними напоями, злісно не виконували встановлені законом обов’язки по догляду за малолітніми дітьми, що виражалось у обмеженні харчування, одягу, інших предметів першої необхідності.

Усі ми повинні створити світ, сприятливий для дітей, світ у якому кожна дитина почуватиметься захищеною, де її думка буде поважатися, де немає місця насильству, світ, який би дав змогу виховати здорове, щасливе, досконале покоління. Оскільки сьогоднішні діти – завтрашні громадяни, то їх захист і розвиток є передумовою майбутнього розвитку людства.

/Files/images/правове.jpg

Захист прав неповнолітніх

• Ст. 56 Сімейного Кодексу України говорить про те, що дитина має право на захист своїх прав і право на захист від зловживань з боку батьків.

• Захист прав і законних інтересів здійснюється батьками, а у випадках, передбачених Сімейним кодексом (зокрема, коли органом опіки і піклування встановлено, що між інтересами батьків і дітей є суперечності, батьки позбавлені батьківських прав, громадяни, чия дієздатність обмежена унаслідок зловживання алкоголем) органом Опіки і піклування, прокурором, судом.

• При порушенні прав і законних інтересів дитини, при зловживанні батьківськими правами, жорстокому обігу дитина має право звернутися за їх захистом до органу Опіки і піклування при адміністрації району, а після досягнення 14-ти років в суд.

• Посадовці організації, інші громадяни, яким стане відомо про загрозу життя, здоров'ю дитини, про порушення його прав і законних інтересів, фактів жорстокого обігу, зобов'язані повідомити до органів Опіки і піклування по місцю фактичного знаходження дитини. При отриманні таких відомостей орган Опіки і піклування зобов'язаний вжити необхідні заходи по захисту прав і законних інтересів дитини.

• Функції захисту прав неповнолітніх (зокрема і при виявленні фактів жорстокого поводження з дитиною) покладені на Органи опіки і піклування при Адміністраціях районів, Прокуратуру (помічника прокурора по захисту має рацію неповнолітніх), інспекцію у справах неповнолітніх при РВВС районів, комісії у справах неповнолітніх.

• Ст. 156 кримінального кодексу передбачає кримінальну відповідальність за невиконання обов'язків по вихованню неповнолітнього, якщо це діяння сполучене з жорстоким поводженням з неповнолітнім. Жорстокий обіг може виражатися в не представлені неповнолітньому харчування, замиканні в приміщенні одного на довгий час, систематичному приниженні його гідності, знущаннях, нанесенні побоїв.

• Невиконання або неналежне виконання обов'язків по вихованню неповнолітнього батьком або іншою особою, на яке покладені ці обов'язки, а рівно педагогом або іншим працівником освітнього, виховного, лікувального або іншої установи, зобов'язаної здійснювати нагляд за неповнолітнім, якщо це діяння сполучене з жорстоким поводженням з неповнолітнім, карається штрафом від 50 до 100 мінімальних розмірів оплати праці, або обмеженням свободи на строк до 2-х років з позбавленням має рацію посідати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3-х років або без такого.

• Жорстоке поводження з дітьми (зокрема фізичне і психічне насильство над ними), замах на їх статеву недоторканність є підставою (згідно статті 69 Сімейного Кодексу України) для позбавлення батьків батьківських прав.

/Files/images/првоае.jpg

Як здійснюється захист прав дитини?

Захист прав дитини в адміністративному порядку здійснюється правоохоронними органами і органами опіки і піклування (ст. 8 СК).

До перших відносяться:

- Прокуратура,

- Органи внутрішніх справ.

Прокурор, захищаючи права дітей, використовує наступні способи:

- пред'явлення позову про позбавлення батьківських прав (ст. 70 СК), обмеження в батьківських правах (ст. 73 СК), про відміну усиновлення дитини (ст. 142 СК);

- пред'явлення в суд, орган опіки і піклування заяви з вимогою про відновлення (визнанні) порушеного (оспореного) права дитини (ст. 21 Закону «Про прокуратуру України»);

- безпосередньо беручи участь в розгляді судом справ про захист прав дитини (ст. 35 Закону «Про прокуратуру України»; ст.ст. 72, 73, 125, 140 СК України);

- внесення застереження про неприпустимість порушення прав дитини надалі і уявлення про усунення порушень закону (ст. 24, ст. 25 Закону «Про прокуратуру України»);

- опротестовування актів інших адміністративних органів, що мають пряме відношення до захисту прав дітей (за наявності підстав, передбачених законом (ст. 23 Закону «Про прокуратуру України»).

Органи внутрішніх справ беруть участь в примусовому виконанні рішень, пов'язаних з відбиранням дитини (ст. 79 СК), а також в розшуку осіб, що ухиляються від виконання присуджень по суперечках, пов'язаних з вихованням дітей (пп. 14 ст. 10 Закону "Про міліцію", ст. 3, 6 Указу Президента України "Про міліцію суспільної безпеки (місцевої міліції) в України"). Також ВВС проводять індивідуальну профілактичну роботу з сім'ями, в яких порушуються права дитини; з батьками, не виконуючими або неналежно виконуючими свої обов'язки по вихованню, навчанню або утриманню неповнолітніх дітей; беруть участь у виявленні фактів порушення прав дитини в сім'ї; у необхідних випадках здійснюють підготовку справ по позбавленню і обмеженню батьківських прав.

Захист прав дитини в сім'ї входить також в компетенцію Комісії у справах неповнолітніх і захисту їх прав. Згідно ст. 11 Закону "Про основи системи профілактики бездоглядності і правопорушень неповнолітніх" в обов'язку цих комісій входить:

пред'явлення до суду позову про позбавлення і обмеження батьківських прав;

здійснення заходів по захисту і відновленню має рацію і законних інтересів дитини, виявленню і усуненню причин і умов, сприяючих їх бездоглядності, безпритульності;

організація, у разі потреби, контролю за умовами виховання, навчання, утриманню неповнолітніх дітей;

підготовка матеріалів, що представляються в суд з питань, пов'язаних із захистом прав дитини в сім'ї.

Відповідно до ст. 121 СК України органи опіки і піклування виявляють дітей, що залишилися без піклування батьків, ведуть облік таких дітей і виходячи з конкретних обставин втрати піклування батьків обирають форми їх пристрою, а також здійснюють подальший контроль за умовами їх утриманню, виховання і освіти. Крім цього, органи опіки і піклування: пред'являють позов про позбавлення батьківських прав, обмеження батьківських прав, виступають в ролі відповідача у справах про відновлення в батьківських правах, відміні обмеження батьківських прав, дають висновки у справах, пов'язаним зі встановленням усиновлення, відміною усиновлення, дають висновки по суперечках, пов'язаних з вихованням дитини в сім'ї, відповідно до ст. 79 СК беруть участь у виконанні рішень суду у справах, пов'язаним з вихованням дітей.

В даний час в більшості органів опіки і піклування всю роботу по захисту прав неповнолітніх виконує як правило один фахівець (інспектор) з охорони дитинства. Це призводить до того, що вдається виконувати тільки саму невідкладну роботу, як правило пов'язану з представництвом інтересів неповнолітнього в суді, підготовкою висновків (часто непрофесійних, у зв'язку з відсутністю необхідних для цього навиків і знань), по запиту суду і т.д. Таким чином у органів опіки і піклування немає можливості захищати права дітей належним чином, у зв'язку з чим пропонується провести реформу цих органів. Основними елементами реформованого органу опіки і піклування будуть:

- розширення круга дітей, захист прав і законних інтересів яких здійснюють органи опіки і піклування;

- введення системи соціального патронату над дітьми (сім'єю), потребуючими в державному захисті (До сім'ї, в якій дитина визнана потребуючою в державному захисті "прикріпляється" патронатний вихователь, що надає необхідні допомоги у вихованні дитини і реабілітації сім'ї.);

- складання Плану по захисту дитини – акту органу опіки і піклування, в якому встановлюється перелік заходів щодо забезпечення прав і законних інтересів дитини, потребуючої в державному захисті, терміни їх виконання, встановлюється чітке розмежування відповідальності при виконанні плану між сторонами, що беруть участь в процесі виховання і утриманню дитини;

- розподіл повноважень по опіці і опікуванням між декількома вповноваженими главою органу місцевого самоврядування службами (очевидно, що вищезгаданий об'єм повноважень не може здійснюватися одним фахівцем з охорони дитинства);

- створення (перепрофілювання) установи, що надає патронатне виховання (установи для утриманню, виховання і підготовки дитини, потребуючої в державному захисті, до приміщення в сім'ю а також по пошуку, відбору і навчанню патронатних вихователів, наданню сприяння у вихованні і проведенні реабілітаційної роботи з дітьми і т.д.);

- розмежування прав і обов'язків по захисту прав і законних інтересів дитини, тобто розподіл обов'язків по законному представництву інтересів дитини між уповноваженою службою (установою), кровними батьками (законними представниками дитини) і патронатним вихователем;

- контроль уповноваженої служби за станом розвитку дитини, потребуючої в державному захисті.

Можливість швидкого упровадження і успішного застосування описаної вище моделі є сумнівною, оскільки вона багато в чому списана із західних моделей, і ефективність її роботи в наших умовах не була спеціально досліджена. Проте положення, коли згідно федеральній нормі, на 5 тисяч неповнолітніх повинен бути лише один фахівець з охорони їх прав є неприйнятним і повинне бути виправлене.

Таким чином, захист прав дитини в судовому порядку торкається випадків порушення його прав в сім'ї, якщо виникає суперечка про виховання дитини. А захист прав дитини, особливо того, хто втратив батьківське піклування, входить в сферу діяльності органу опіки і піклування. Тому пріоритетним і найпоширенішим способом захисту прав дитини є не судова, а адміністративно-правовий захист, здійснюваний органами опіки і піклування. Саме ці органи вповноважені державою на виконання захисних функцій, які здійснюються по різному, залежно від конкретної ситуації. Важливою передумовою захисту цими органами прав неповнолітнього є тісний контакт і взаємодія з прокуратурою, ВВС, Комісіями у справах неповнолітніх і іншими державними і суспільними організаціями. На жаль, основна частина законів, прийнятих до теперішнього часу, направлена на прописування ролі відомств і визначення меж їх діяльності. Це привело до посилення міжвідомчих бар'єрів і потенціювало боротьбу відомств за бюджетні кошти, тоді як механізм взаємодії відомств і їх відповідальності за невиконання покладених на них функцій по захисту прав дитини законодавчо не прописаний.

Приведений перелік державних органів, що захищають права дітей навряд можна вважати вичерпним, оскільки на місцях участь в захисті прав дітей можуть брати і інші органи, число яких постійно росте (Центр соціальної допомоги сім'ї і дітям, Центр психолого-педагогічної допомоги населенню, Центр екстреної психологічної допомоги по телефону, соціально-реабілітаційний центр для неповнолітніх, Центр допомоги дітям, що залишилися без піклування батьків).

Один з раніше невідомих способів захисту прав дитини – закріплена в ст.56 СК України можливість самостійно захищати свої права у разі порушення їх батьками або особами їх замінюючими. У цих випадках дитина може звернутися до органу опіки і піклування, а після досягнення 14 років – в суд. Проте реальних передумов для здійснення даного права поки не існує, оскільки чинне цивільно-процесуальне законодавство не визначає положення неповнолітнього учасника цивільного процесу, що втратив батьківське піклування.

Що стосується скарг до органу опіки і піклування, в прокуратуру або до яких-небудь інших органів, що займаються захистом прав дітей, то не дивлячись на уявну простоту цієї процедури, дитина найчастіше не може нею скористатися, частково тому, що не знають своїх прав, і не мають доступу до незалежних джерел правової допомоги. Крім того, враховуючи, що винуватцем насильства часто є директор або співробітник дитячого будинку або інший посадовець, діти не вірять в можливість добитися справедливості.

Право дитини на самозахист означає існування обов'язку органів, у правомочних на захист прав дитини, вживати за його скаргою відповідні заходи. Відсутність законодавчого регулювання цього питання на практиці може привести до небажання посадовців фіксувати скарги дітей і робити які-небудь дії для відновлення їх прав.

Крім захисту прав дитини на національному рівні можливий його захист за допомогою міжнародних механізмів захисту, заснованих на міжнародних нормативних актах, що є, відповідно до ч. 4 ст. 15 Конституції України частиною правової системи України, і що має преюдиціальне значення.

В даний час Україна зобов'язана періодично уявляти в Комітет з прав дитини ООН державні Доповіді про положення з правами дитини в України. Конвенція про права дитини, механізмом реалізації положень якої є Комітет–універсальна – єдиними країнами, що не ратифікували її, є США і Сомалі. Конвенція не тільки ідентифікує дитину як особу, наділену конкретними правами, але також робить можливим для дитини затвердження своїх прав за допомогою національних судових або адміністративних процедур (ст. 12 Конвенції). Багато експертів вважають, що одним з найзначніших внесків, зроблених Конвенцією в законодавство з прав людини, є саме упровадження принципу трансформації дитини з пасивного об'єкту "захисту" в активного суб'єкта.

За підсумками розгляду представленої державою Доповіді, альтернативних доповідей неурядових організацій і відповідей держави на додатково поставлені питання, Комітет виносить рекомендації по удосконаленню ситуації з правами дитини в Україні і особливому захисті окремих категорій дітей. Україна вже представила в Комітет дві Доповіді (1993, 1999 рр.) за підсумками розгляду яких були винесені відповідні рекомендації, і повинна представити наступну періодичну Доповідь в 2003 році.

Ще одним міжнародно-правовим способом судового захисту прав дитини є його обіг в Європейсь-кий Суд з прав людини. У разі встановлення цим судом порушення права заявника йому може вип-латити грошова компенсація, а рекомендації Суду є обов'язковими для виконання державою-відпо-відачем. Звичайно інтереси дітей перед Європейським судом представляють їх батьки, але якщо це з яких-небудь причин неможливо, дитина може скористатися допомогою адвоката або суспільної організації, відповідно до національного законодавства.

При цьому в прецедентах Європейського Суду особливо указується, що неповнолітні можуть самостійно або через представників ініціювати подачу скарги.

Велика кількість справ про захист прав дітей в Європейському суді торкаються призначення опіки над дитиною, контактів з батьками і іншими родичами, а також – права на пошану особистого і сіме-йного життя, неприпустимості застосування фізичних покарань і права на навчання.

/Files/images/ddddddddddddd.jpg

Для вас батьки

Наші діти – це наша старість

Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною.

А.С. Макаренко.

В усі часи зневажливо ставилися до тих, хто не виконував покладених природою батьківських обов’язків. Без глибокої, самовідданої й розумної любові до дітей не може бути повноцінного сімейного виховання. Виховати дитину – велике мистецтво, так як сам процес виховання – це безперервна робота серця, розуму і волі батьків. Саме батьки є головною ланкою у особистісному розвитку своєї дитини, бо вони найчастіше спілкуються з ними.

Як говорив педагог А.С. Макаренко:

"Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи повчаєте, чи наказуєте її. Ви виховуєте її кожної миті свого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома.

Сьогодні, лише незначна частина батьків може спрямувати у правильне русло виховання своєї дитини, отже, потребує допомоги фахівців. Такою допомогою повинна бути діяльність педагогів, які сприяють всебічному розвитку дітей, та допомагають сім’ї у їх вихованні. Розуміння того, що саме в сім’ї закладається фундамент повноцінного фізичного і психічного розвитку дитини, спонукає дошкільний заклад до пильного вивчення запитів, потреб і вимог сучасної сім’ї, тобто, до тісної взаємної ДНЗ і родини.

Співдружність з сім’єю – одне з першочергових завдань, мабуть, у кожному дошкільному закладі. Сучасне життя спонукає до урізноманітнення та обновлення форм спільної роботи з батьками. Використання різних форм і методів, залучення батьків до співпраці, творчість педагогів, дипломатичність – запорука успішної взаємодії ДНЗ і родини. Здійснення цієї роботи, досягнення в ній справжнього успіху можливі лише при індивідуальному підході до кожної сім’ї. Тільки тоді батьки йтимуть до дитячого садка зі своїми радощами і сумнівами, стають єдиним колективом, завжди допоможуть і підтримають педагога

ЗАПОВІДІ БАТЬКІВСТВА

1. Люби свою дитину! Радій її присутністю біля тебе, приймай її такою, яка вона є, бо то твій паросток,твоє творіння. Не ображай і не принижуй її, не розхитуй її віри у себе, не завдавай болю несправедливою покарою, не відмовляй у твоїй довірі, дай їй привід любити тебе.

2. Оберігай своє дитя! Захищай дитину від фізиних та душевних небезпек, навіть якщо доведеться жертвувати власними інтересами й ризикувати своїм життям. Не зважай ні на що, коли йдеться про твоє дитя, про твою дивну квітку, яку можуть знівечити.

3. Будь добрим прикладом для своєї дитини! Прищеплюй до духовних вартостей свого народу і сам живи, дотримуючись його традицій. Стався до дитини з великою відповідальністю, їх потрібне таке домашнє вогнище, де сім’я дружна, де шанують і люблять людей похилого віку, де підтримують пісні та щирі зв’язки з усім родом та друзями. Вона має жити у такій родині, де панують чесність, справедливість, скромність, гармонія у всьому. Подружня зрада, заздрість, матеріальне збагачення у нечесний спосіб, досягнення тієї чи іншої влади, хай навіть і для дитини, за допомогою безпринципних зв’язків і вчинків украй негативно позначаєтсья на моральному становленні особистості людини, яка діятиме завтра та зразком твоєї поведінки.

4. Грай зі своєю дитиною! Віддавай дитині стільки часу, скільки необхідно для її розвитку, менше зважай на свої власні інтереси, бо інтереси дитини водночас і твої. Багато розмовляй з нею, не відвертайся, коли вона щось говорить: може, саме в ту мить дитина звіряєься тобі найбільшими таємницями свого життя. Грай з нею так, як їй подобається, тримай її гру, світ її уяви.

5. Працюй зі своєю дитиною! Допомагай дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі (у квартирі, на садибі, городі). Коли підросте, потроху залучай до праці з людьми і для людей. На дозвіллі під час канікул не бідкайся, що вона втомиться від роботи, бо для неї праця з дорослими – то погляд у майбутнє.

6. Дозволь дитині набувати життєвого досвіду, нехай навіть не безболісного, але самостійного! Дитина визнає лише такі враження, які пережила смостійно, а твій власний життєвий досвід (хоч як тобі прикро) часто -густо не важить для неї нічого. Тож дай їй змогу самій "збирати свою скриню”, навіть якщо тут існує певний ризик. Надмірна опіка й тепличні умови иття можуть виплекати соціального інваліда.

7. Покажи дитині можливості й межі людської волі! Розкривай перед дитиною чудові можливості розвитку й самоутвердження людської особистості відповідно до її особливостей та обдарованості. Водночас демонструй на прикладах, що кожен має визнавати норми співжиття і дотримуватися їх у родині, в колективі, у суспільстві.

8. Привчай дитину бути слухняною! Стеж за поведінкою дитини й спрямовуй її так, щоб учинене нею не завдавало шкоди а ні ї йсамій, а ні будь-якому. Не обминай моментів, коли вона негарно поводиться у твоїй присутності, зауваж і поясни, чому треба чинити саме так, а не інакше – для неї це буде наукою. Винагороджуй за додержавння установлених правил, однак у разі нагальної потреби наполягай на шануванні їх за допомогою розумного покарання.

9. Чекай від дитини лише таких думок та оцінок, на які вона здатна на даному етапі свого розвитку і яке може підказати її власний досвід! Мине багато часу, доки дитина навчиться орієнтуватися у складному світі, що оточує її. Допомагай їй, скільки зможеш, і вимагай від неї власної думки чи самостійного висновку тільки з урахуванням реалій вікового розвитку і вже набутого досвіду.

10. Давай дитині змогу набувати такі враження, які полишатимуть вартісні спогади! Дитина, як дорослий, "живиться” різними враженнями, які знайомлять її з довкіллям і життям інших людей. Дбай про те, щоб вона бачила, чула й відчувала якомога більше цікавого для себе.

/Files/images/fffffff.png

ЯК БОРОТИСЯ З ДИТЯЧИМ ЕГОЇЗМОМ

У дітей молодшого віку буває такий період, коли коротке «я» не сходить у них з язика: «Я бігаю швидше за всіх», «Я малюю краще за всіх», «Я можу піднятися на найвищу гору». Це поки що не хвалькуватість, не зазнайство, а потреба зая­вити про свої сили, про можливість зробити щось.

Дорослим важко залишатися байдужими до такої радості дитини. Вони пестять її, хвалять, а іноді непомірно виділя­ють серед однолітків. Для них велике задоволення розповісти знайомим і рідним, нерідко в присутності дитини, що вона «дуже розумна», навіть «обдарована», «талановита». Вони не помічають, що в такий спосіб закладають основи поганого характеру.

Риси егоїзму починають з’являтися в дитини й тоді, коли батьки задовольняють її примхи і капризи, прагнучи створи­ти для неї щасливе дитинство. Вони задаровують її іграшка­ми, віддають все смачне, потурають її «купи», «хочу», «при­неси». Коли дитина маленька, ця тиранія не обтяжує батьків, а, скоріше, приємно забавляє. Але дитина росте. Забавні кап­ризи стають стійкими рисами характеру. Ростуть вимоги, і вже потрібні не іграшки, а дорогі речі: фотоапарат, модне пальто, велосипед, кишенькові гроші. Необразливі «хочу» перетворюються у вимагання. Син або донька не навчилися вра­ховувати матеріальний стан родини, співчувати батькам. Вони звикли думати тільки про себе і приймати батьківські турбо­ти як обов’язок. Це вже ображає батьків. І вони не можуть зрозуміти, чому їхні діти стали черствими, жадібними, егої­стичними.

Іноді самі батьки показують поганий приклад для дітей. Замкнувшись у вузькому колі міщанських інтересів, живучи турботами про особисте благополуччя, вони мимоволі пере­дають свої егоїстичні інтереси дітям.

Діти повинні засвоїти головне: батька і матір цінують і люблять у колективі за те, що вони на совість працюють, вміють захищати інтереси спільної справи і ставити їх вище своїх особистих. У свою чергу батьки повинні придивлятися до поведінки своїх дітей у дитячому колективі, до їхніх сто­сунків з іншими дітьми: як син-дошкільник грає, чи добрий він товариш, чи може він уступити іграшку, чи не кривдить молодших? І найперші прояви егоїзму, нетовариського став­лення до однолітків необхідно припиняти, не розраховуючи на те, що дитина стане дорослішою і сама все зрозуміє. У школяра треба запитувати не тільки про його успіхи, але й про успіхи його товаришів, однокласників («Що ти все роз­повідаєш про себе та про себе. Розкажи, що нового в класі, у твоїх товаришів»).

Якщо дитина щиро радіє тому, що клас зайняв перше місце по успішності, що відстаючі підтяглися, що діти чудово впоралися з якоюсь колективною творчою справою, якщо вона чутлива й уважна до турбот і потреб товаришів, — виходить, егоїзм її не торкнув­ся. Шкільний, а згодом виробничий колектив поставиться до неї з любов’ю.

ЛЮБОВ ДО ДИТИНИ, ЯКОЮ ВОНА МАЄ БУТИ

/Files/images/ДИТЯЧИЙ МАЙДАНЧИК.png

Коли заходить мова про нещасливу дитину, звичайно йдеться про дитину, яку недостатньо люблять або ж не люблять зовсім. Узагалі батьки вважають, що вони люблять своїх дітей безкорисливо, але насправді таке буває рідко. Як же ця проблема вирішується на сучасному етапі? На початку розмови пригадаємо, як А. Макаренко розглядав це питання в праці «Про батьківський авторитет». Він дав широку характеристику хибного батьківського авторитету любові до дітей. На його погляд, багато батьків переконані, аби діти були слухняні, треба, щоб вони любили батьків; аби завоювати цю любов, необхідно на кожному кроці проявляти до дітей свою батьківську любов. Ніжні слова, нескінченні поцілунки, пустощі сиплються на дітей у надмірній кількості. Через це повз батьків проходить багато важливих дрібниць сімейного виховання. Головне — дитина все має робити через любов до батьків. Тому в сімейному вихованні багато небезпечних місць. Насамперед, може прорости сімейний егоїзм. Незабаром проявляється холодна й цинічна вигода. А. Макаренко підкреслював, що надмірна любов породжує нещирих і брехливих егоїстів. І часто-густо першими жертвами цього егоїзму стають самі батьки. Яку батьківську любов можна назвати корисною, а яку — справжньою? Якщо батьки прагнуть, щоб діти їх поважали тільки за те, що вони батько і мати, то ними керує егоїзм. Такі батьки дбають про задоволення дитячих потреб із далеким розрахунком — щоб діти згодом «заплатили» за це (можливо і з лишком), і вже заздалегідь твердять їм про вдячність. Така любов виховує холодних лицемірів, які цінуватимуть не лише батьківські, але й інші почуття, якщо це їм буде вигідно. Якщо ж ви, батьки, проявляєте свою любов лише тоді, коли діти слухняні та гарно себе поводять, вони не будуть відчувати, що їх люблять завжди. Це, у свою чергу, може зробити дітей невпевненими, знизити їхню самооцінку, похитнути віру в себе і дійсно перешкодити їм розвиватись у кращий бік, щоб зміцнити свій самоконтроль і проявити себе більш зріло. Усе сучасне виховання нерідко спрямовується на те, щоб дитина була «зручною», тому більшість із вас послідовно крок за кроком прагне придушити, знищити все те, що є волею і свободою дитини, стійкістю її душі. Але ж є й інший бік такого «виховання»: дитина буде внутрішньо безвільною, життєво немічною. Отже, ви несете повну відповідальність за поведінку і постійний розвиток своїх дітей. Якщо ви любите своїх дітей лише тоді, коли вони виконують усі ваші вимоги і відповідають вашим очікуванням, діти постійно відчувають свою невпевненість. Вони вважають, що марно прагнути кращого, тому що вам ніколи не догодити. Дітей буде переслідувати тривога і низька самооцінка, до того ж постійно виникатимуть проблеми в емоційному розвитку та поведінці. Почуття, коли батьки вважають дітей своєю власністю,— не що інше, як ваше прагнення заохочувати надмірну залежність дитини. Але якщо ця залежність від вас не буде зменшуватися в міру того, як дитина зростає, вона теж перешкоджатиме її емоційному розвитку. П. Торнер, відомий шведський психотерапевт, зауважував, що батьки використовують різні засоби тиснення: навіювання, емоційний шантаж, влада авторитету, необхідність підкорятися. Ви впевнені, що маєте всі права на дитину, тому що вона вам належить. Ви — батьки-власники. Якщо ви нехтуєте правом дитини на незалежність, то вона може вирости надто залежною, надто слухняною, безпомічною, безпорадною. У цьому випадку ваша дитина може стати здобиччю більш сильних і владних людей, наприклад різноманітних неформальних групувань, банд, релігійних сект тощо. А коли більш доросла дитина почне заперечувати і навіть повністю відхиляти ваші поради, це призведе до негативних стосунків у сім’ї, до повного заперечення авторитету батьків. Тому важливо вміти вчасно погасити в собі власницький інстинкт, відокремити це почуття від справжньої турботи про загальне благополуччя дитини. Нарешті, якщо ваше батьківське любовне піклування про дитину зв’язує кожен її крок, якщо запобігає будь-якій самостійній діяльності, якщо виправдовує дитину в усіх її провинах, то подібна любов далеко не безкорислива, отже, менш за все ви думаєте й дбаєте про майбутнє, для якого маєте виховати дитину, і про майбутнє самої дитини. Ви хвилюєтесь тільки про себе. Дуже часто в сучасних сім’ях дитина перетворюється в якусь недоторканну істоту, яку необхідно за будь-яких обставин захистити від мінливості життя. У подібній ситуації слова «рахуватися з дитиною» означає для батьків «зробити її центром свого життя». Деякі батьки з гордістю проголошують, що дитина для них понад усе. Але справа виховання вимагає іншого: бути достойним прикладом і орієнтиром для своїх дітей. З цього приводу, звертаючись до батьків, А. Макаренко говорив: «Ваша власна поведінка — вирішальний фактор. Не думайте, що ви виховуєте дитину лише тоді, коли з нею розмовляєте, повчаєте або караєте її. Ви виховуєте її в кожний момент вашого життя, навіть коли вас немає вдома. Найменші зміни в тоні дитина бачить або відчуває, всі повороти вашої думки доходять до неї невидимими шляхами, ви їх не помічаєте. Батьківська вимога до себе, батьківська пошана до своєї сім’ї, батьківський контроль над кожним своїм кроком — ось перший і найголовніший метод виховання». Коли дитина бажана, то часто-густо виконує роль ідеального «Я», своїх батьків, вона заповнює порожнечу, стає вищим досягненням подружнього життя. Дитина ні в чому не знає заборони, і батьки свідомо йдуть на всі жертви, аби виконати примхи своєї дитини. Деякі батьки доходять до того, що змінюють професію, місце проживання і навіть розлучаються заради уявного благополуччя дитини. У відповідь вони очікують, що з часом дитина виправдає батьківські надії. Такі стосунки, коли батьки перебувають на «побігеньках» у свого чада, свідчать про приховану форму батьківського неврозу. Культ дитини можна спостерігати в сценах повсякденного міського життя: у школі, автобусі, кафе — батьки скрізь вбачають необхідність захистити дитину, інакше кажучи — відгородити її від необхідності діяти самостійно. Така поведінка батьків ґрунтується на двох дуже сумнівних передумовах. З одного боку, вчені стверджують, що особистість буде розвиватися гармонійно, якщо зазнає мінімальних труднощів, причому під гармонією в даному випадку мають на увазі не рівновагу сил, а відсутність конфлікту взагалі. З іншого боку, підкреслюють, що справжні потреби дитини відповідають її бажанням, які вона висловлює, настільки, наскільки вони узгоджуються з поглядами батьків. Дитині необхідні як позитивні, так і негативні емоції. Для успішного розвитку сина чи доньки корисно іноді й відмовляти їм у чомусь, дещо обмежувати їхні бажання і таким чином готувати до подолання подібних ситуацій у майбутньому. Саме вміння долати неприємності допомагає маленькій людині сформуватись як особистості. Роль домашнього вихователя, насамперед, полягає в тому, щоб допомогти дитині стати дорослішою, щоб навчити її протистояти дійсності, а не ховатися і втікати від неї. Відмежовуючи дитину від реальностей навколишнього світу, навіть з добрими намірами, батьки тим самим позбавляють її можливості набувати життєвого досвіду, знайти свій особистий шлях розв’язання деяких проблем. Звичайно, дитину потрібно навчати, але нескінченне розтлумачення будь-чого може нашкодити їй. Вона не сприйматиме реальний світ з усіма його протиріччями, а думатиме, що життя лише злегка пожурить її за скоєні дії. Надмірна захищеність позбавляє дитину чуттєвого зв’язку зі світом, замінюючи його розумовим сприйняттям. Одна справа — знати, що можливо отримати опік, а зовсім інша — дійсно обпектися. Дитина інстинктивно шукає рамки і межі своїх дій і якщо не знаходить, то рано чи пізно невдоволеність, викликана їх відсутністю, дасть про себе знати. Оскільки діти сьогодні дуже рідко навчаються самостійно налагоджувати відношення зі світом, то дещо згодом розставання з дитинством буде проходити для них надто важко. Саме в цей перехідний період може з’явитися глибока депресія, обтяжена цинізмом і нігілізмом. Підліток неначе демонструє всьому світу цю відсутність перешкод, цю пустоту, цю байдужість: його нічого не хвилює, не зворушує й ніколи не зачепить. Такий підліток сприймає будь-яку протидію, навіть з боку батьків, як насильство, йому огидна брутальна життєва сила. Пригнічений своєю нікчемністю, він хоче справжньої любові, на яку можна було б опертися, щоб уникнути будь-яких ситуацій, пов’язаних із прямим зіткненням із реальним світом. Такі діти метушаться між агресивністю й меланхолією, вони не здатні йти назустріч справжньому життю. Таким чином, батьки, вчителі все частіше зустрічаються з новим типом відчаю, який є результатом надмірної батьківської любові та розбещеності дітей. А. Макаренко в таких випадках говорив, якщо з дитиною щось неблагополучно, то насамперед слід «покласти себе під мікроскоп». Не дитину треба виховувати, а змінювати своє ставлення до неї. Б. Спок писав, що результат виховання залежить не від суворості чи м’якості, а від почуттів до дитини, її розуміння з боку батьків. І це — головний закон виховання. Дуже часто ви, батьки, ще до народження дитини уявляєте, якою вона повинна бути. Якщо ж раптом дитина не виправдовує ваших сподівань, ви не тільки не любите, а й усіма силами намагаєтесь перебороти дитину, підігнати її під свій ідеал. Нав’язуючи дітям свої тенденції, свої упереджені ідеї та переконання, батьки роблять із них рабів, а не вільних дітей. Суть виховання полягає не в тому, щоб виліпити людей у готовій формі й надати їм готову інструкцію для поведінки, а в тому, щоб розвинути у дітей засоби для правильного спостереження, правильної оцінки і правильного висновку. Замість того, щоб уважно вивчити, якими якостями наділена дитина від природи, розвивати її здібності, надати дитині змогу відчути радість пізнання себе та оточуючого світу, деякі батьки деформують її характер. Фундамент формування характеру закладається змалку. Але у справі його виховання теж можна простежити багато помилок. Одна з них пов’язана з тим, що деякі люблячі батьки вважають за потрібне виробляти в дітей гальмування, яке б стримувало їх від негативних форм поведінки. Для дитини як для людського індивіда існують високі моральні мотиви поведінки, тому, навчаючи її, треба не просто забороняти, наприклад, їсти брудними руками або поступитися чимось старшим, а прискіпливо формувати в них потребу в чистоті, залюбки сприяти засвоєнню моральних принципів. Тоді поведінка дітей буде не просто результатом заперечень їхніх бажань, а доброзичливим проявом внутрішніх потреб дитини поводитися згідно з нормами. Ви повинні пам’ятати, що природа дитини така сама, як і природа дорослої людини. Дитина подібна до молодого деревця, яке ще не виросло, але розвивається, набираючи сил і пристосовуючись до навколишнього середовища, як і доросле дерево. Дитина відчуває, вболіває, страждає так само, як і дорослі, але дещо в іншому ритмі. Чому? Тому що, з одного боку, їй перешкоджає органічна слабкість, незнання, недосвідченість, а з другого — вона має безмірний життєвий потенціал, який у дорослих людей часто буває послабленим. Дитина діє й реагує відповідно до обставин, але живе за тими самими принципами, що й дорослі. Різниця між дорослими і дітьми не в самій природі, а в ступені їх розвитку. Отже, перед тим, як засуджувати або карати дитину, запитайте в себе: як би я вчинив у її віці? Батьки повинні пам’ятати, що дитина не любить, коли її карають. Чому? Подібне відбувається з людиною, яка тільки готується стрибнути у воду, а її раптом підштовхнули ззаду. Інстинктивно, механічно людина робить зусилля, щоб подолати закон, який діє як у фізіологічній сфері, так і в галузі моралі й громадських взаємин. Люди так улаштовані, що кожен жест, кожна команда ледь не автоматично викликають у них опір, перше поривання — не підкорятися наказу. Батьки іноді заперечують, що дитина ще недосвідчена і її треба наполегливо спрямовувати, а згодом підштовхувати туди, куди вона не бажає рухатися. У цьому криється помилка. Батьки мають знайти такі педагогічні прийоми, при яких дитина буде мати права і самостійність у виборі шляху. Дитині треба надати право власного голосу, свободи дій, ініціативи і завжди сприяти досягненню успіхів. Доречно пробудити в дитині зацікавленість у результатах своєї праці,— це головне завдання батьків. Справжня любов повинна проявлятися в усіх стосунках між батьками і дітьми. Така любов є фундаментом, на якому ґрунтуються надійні взаємовідносини в сім’ї. Саме це повною мірою забезпечує реалізацію потенційних можливостей і талантів дитини. Справжня любов виникає лише тоді, коли в улюбленій дитині вбачають, насамперед, дитину, народжену не для втіхи, а для особистого щастя, повної реалізації себе в житті, людину самостійного почуття, самостійної думки, впевнену у своїх моральних силах і сповнену почуття людської гідності.

«Детская жестокость»

Консультация для родителей

Воспитывая детей, нынешние родители воспитывают будущую историю нынешней страны, а значит, и историю мира. А. С. Макаренко

Что же такое детская жестокость, на этот вопрос существует множество мнений:

· Жестокость — человеческое чувство, не знающее жалости, сожаления, сочувствия.

· Жестокость – морально – психологическая черта личности, которая проявляетсяв бесчеловечном, грубом, оскорбительном отношении к другим живым существам.

· Жестокость – социально–психологический феномен, выражающийся в получении удовольствия от осознанного причинения страданий живому существу.

· Жестокость – свойство характера у человека, выросшего в недолюбленной семье.

Таких понятий не перечесть, их бесконечное множество. Но, по сути, наш мир жесток, и дети как губка впитывают всё что видят и слышат. В результате чего начинают действовать такими же методами и действиями. Хотя не надо ходить далеко, посмотрим на родителей, которые не показывают должного примера, а ведь дети копируют родителей во всём. Дети бывают жестоки – к вещам, животным, к сверстникам, а иногда и к взрослым. Порой кажется, что детская жестокость граничит с садизмом. Давайте разберемся, действительно ли это так? Ведь жестокость предполагает наличие взвешенного и обдуманного замысла, ну а садизм – наличие умственной неполноценности. Глядя на нормального ребёнка ни того ни другого мы не увидим. Если возьмём жестокость, то она проявляется почти у всех детей и проходит постепенно при правильном воспитании. В книге В. Пржигоды «Онтогенез психики человека» психологи утверждали следующее, что жалость, сострадание, скорбь – эти чувства, предполагающие высокую степень развития центральной нервной системы, а до этого наши дошколята ещё не доросли.

Но что говорить о мнениях психологов, если вспомните, какими были мы – да точно такими. Признайтесь честно, что многие из нас в детстве безжалостно расправлялись с куклой, с кузнечиками, отрывая у него лапки, наблюдали, что будет делать муха лишённая одного крыла, даже чувствовали наслаждение и удовольствие, когда сбивали мясистые листья с кустарников, яркие, красивые соцветия растений. Но, несмотря на всю эту жестокость, повзрослев мы, выросли обычными людьми, которым не чужды любовь к близким, сочувствие и горесть по поводу страданий и несчастья других. Но это не повод спокойно реагировать на подобные проявления жестокости. Возможно, это надежда на то, что природа возьмёт своё, и ребёнок это перерастет, но может стать виной проявление жестокости со стороны взрослых, которые могут поднять руку на слабого или на своего ребёнка. Встречаются и у взрослого человека применение звериной жестокости, он издевается над другими язвительными и бранными словами. Но к сожалению это служит заразительным примерам, который дети «слизывают» как пример подражания. Обратите внимание на своего ребёнка, как он играет с куклой? Ведь в сюжетно-ролевой игре он передаёт роль взрослого – его манера, речь, жесты и т. д. А потом всё это он проявляет на сверстниках, которые слабее или есть какие – то недостатки в речи и что мы видим он получает удовольствие, от того что он ударил по «больному». Учёные считают, что нельзя прощать малышу недостаток сочувствия – это может привести к жестокости. Но наше вмешательство должно быть педагогичным. У детей, как и у взрослых, проявления жестокости делиться на две формы:

· Целенаправленная (удовлетворение своих желаний, достижение цели и способность адаптации в новом месте, тем самым защищая свои права и интересы).

· Враждебная (злобность и безжалостность, желание причинить боль и получить от этого удовольствие, привлекая к себе внимание).

Самым страшным явлением среди детей считается жестокость и насилие. Ну а самое ужасное это равнодушие и безразличие родителей по отношению к своим детям и их проблемам. Это и является корнем всех бед. Но многие из вас захотят возразить, ведь ребёнок проявляет сочувствие — когда заплакал один, то и другой тоже, в семье кто-нибудь заболел и ему печально, погиб птенец, выпавший из гнезда – ему жалко. Однако ваше мнение наукой не подтверждается. А лишь наоборот доказывает, что на него подействовало внушение и неосознанный страх перед чем-то неизвестным, в предчувствии угрозы для него самого. Поэтому детям с дошкольного возраста нужно прививать сочувствие пусть даже с того самого птенца выпавшего из гнезда или отъезд родителей в командировку. В душе ребенка нет проявлений беспокойства, скорей всего, потому что мысли и чувства его поглощены познанием окружающего мира его богатства. Многие родители считают, что хорошее отношение к вещам и людям придет со временем, они ещё не понимают многих вещей. Но здесь опять хочется возразить – это плод длительного целенаправленного воспитания – воздействие педагогической среды, примера родителей, семье, влияние прочитанных книг, детского сада и т. д. Главная цель воспитать ребёнка чутким, ласковым и при всём это умеющим постоять за себя, отстоять свои права, и он не даст в обиду ни себя, ни других, сам же никогда никого не обидит. Как этого достичь? А ответ прост и метод один: надо учить ребёнка любить то, что его окружает, что требует нашего внимания и заботы – всё то, что живёт, растёт и нуждается в защите, что слабее и беспомощнее.

Кiлькiсть переглядiв: 750